Літературний вечір, присвячений пам'яті Тараса.

Навесні 1861 року відбулося перезахоронення Т.Г. Шевченка, поета, пророка, який помер у Петербурзі, тіло було перевезено до Канева і поховано на Чернечій горі. Вдячні нащадки зробили все так, як просив Кобзар, а він просив поховати його
Серед степу широкого
На Вкраїні милій.
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, як реве ревучий.
Неможливо не згадати батька української літератури у ці весняні дні. Учасники художньої самодіяльності опорного закладу Хрінницького ліцею разом з вчителем української мови та літератури Горайчук Н.М. та вчителем музичного мистецтва Рослюком Б.Є. провели літературний вечір, присвячений пам'яті Тараса. Глядачам було відкрито ще одну, особисту, найпотаємнішу сторінку життя поета. Це - його кохання. Як і всі Шевченко закохувався, кохали і його. Не судилося поетові продовжити свій родовід у наступних поколіннях, але ми погіршили б проти істини, якби сказали, що він не зазнав радості кохання. Все в його житті було: і кохання, і розлуки...
Артисти реально відтворили події майже двох століть тому, уявно перенесли глядачів у життя Шевченка. Одяг, читання віршів, інсценізації допомоги створити і поета, і його коханих.
На завершення прозвучала пісня - символ "Думи мої..." у виконанні всіх учасників композиції, а також всі присутні вшанували пам'ять пам'ять Тараса Григоровича прочитавши напам'ять поезію "Заповіт", порочі слова якої актуальні в сьогоденні.